Чому народився каналізаційний елеватор

Ванна кімната в цокольному поверсі будівлі – часте явище в процесі проектування. У цей час, незалежно від того, скільки туалетної сантехніки встановлено в туалеті, зазвичай є два способи: один метод полягає в тому, щоб створити калюжу під землею підвалу, зібрати стічні води сантехніки разом і підняти їх до відкритий підземний каналізаційний колодязь із заглибним каналізаційним насосом; Інший спосіб полягає в тому, щоб скинути стічні води з туалету в відкритий підземний каналізаційний колодязь і використовувати занурювальний каналізаційний насос, щоб підняти колодязь для огляду стічних вод біля колодязя насоса.

Чому виник каналізаційний елеватор?

Перший метод має три недоліки: по-перше, у стічних водах є фекалії та інші тверді речовини, які довго не очищаються, легко спричинити закупорку; По-друге, робота занурювального насоса, який запускається і зупиняється залежно від рівня води, є ненадійною через неглибокий водозбірний отвір. По-третє, водозбірна яма не герметична, неприємний запах, погана санітарія.

Другий спосіб полягає в будівництві насосних колодязів на відкритому повітрі, що глибше, дорожче і незручно в обслуговуванні. Крім того, туалети в будівлі будуть неправильно вирівняні, так що туалет знаходиться далеко від зливного стояка, але зливний стояк не можна підвісити під підлогою. В даний час загальноприйнятим способом є зміцнення подушки підлоги, закопування зливного патрубка в подушку і відведення його зверху підлоги в зливний стояк під певним ухилом. Товщина подушки більша, іноді до 350-400 мм, що ускладнює використання туалету та планування будівлі. Таким чином, з функцією самопідйому дренажного туалету та автоматичного каналізаційного елеватора виробляється.